Предыдущая публикация
З щоденника, написаного наприкінці XVIII ст.
, можна дізнатись, як проходила подорож із Смоленська в Київ під час паломництва, здійсненого в Петровський піст.
Троє паломників вийшли із Смоленська 9 травня, а в Київ вони прийшли 17 липня. Із Смоленська вони пройшли 119 верст до Рославля, а звідси – 56 верст до р. Іпать, що була кордоном Новгород-Сіверського намісництва. Через наступні 26 верст вони увійшли в Мглин. Тут їм здалось, порівняно з Смоленськом – „грязно весьма”. В Смоленську на дорогах клали колоди. В Мглині мандрівників вразило те, що горілку тут продавали на базарах, як квас та дозволяли – „откушивать”. Ще вони звернули увагу на те, що в Мглині – „Легушки квохчат не по-смоленски”. Стародуб, до якого від Мглина 90 верст, запам’ятався їм, що тут проживать добрі люди: „Славний город, но грязен, а всего довольно”. Прйшовши ще 50 верст вони потрапили в містечко Ропськ.
Першим містечком Городнянського повіту на шляху мандрівників був Горськ, від якого до Городні – 24 версти. В Жабчичах (до Городні – 14 верст) паломники помолились в церкві Петра і Павла, а 9 червня в Бутівці (до Городні – 9 верст) вони помолились в Покровській церкві та заночували. В Городні вони купили на 4 копійки хліба, який коштував по грошу за одну булку, а на 5 копійок – горілки. В Чернігів паломники направились через Листвино (Листвен), Куликово (Куликівку) та Седнів. В Великому Листвені їм запам’ятались дві церкви – кам’яна та дерев’яна.
Наступний запис в щоденнику стосується харчування під час подорожі:„Под Черниговым за 12 верст у жида горелки – 5 к. За варение рыб з грибами и крупами – 2 к.” Мабуть, це були залишки білуги, купленої ще в Стародубі за 8 копійок. Їжу з білугу паломники готували ще в Ропську та в Горську. Гриби вони збирали по дорозі.
Ніяких вражень від перебування в Городні в щоденнику не залишилось. І це не випадково. В містечку наприкінці існування сотні не було ніяких видатних будівель або пам’ятників, а невеликі, нічим не прикрашені обивательські будинки, вкриті в більшості випадків соломою, були побудовані в Городні без будь-якого порядку.
Не залишолось записів про Городню і в щоденнику етнографа та мандрівника Олексія Левшина. Але його загальними враженнями від подорожі стали побачені ним – полум’яна любов до Батьківщини та поважне ставлення до пам’яті предків. А. Ф. Шафонський звернув увагу на старанність та любов до праці, властиві жителям Городянського повіту.
Следующая публикация
Нет комментариев