Предыдущая публикация
МАМІ І ТАТОВІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
Я приходжу до рідного дому-
Він похмурий.кімнати сумні,
Бо немає матусі вже в ньому,
Тільки фото батьків на стіні.
Журно світяться вікна веранди,
Шелестить виноградна лоза,
І матусина квітне троянда,
В пелюстках тих росинка- сльоза.
Я хотіла б намить,хоч на трішки
Повернутись у час той назад,
Де ступали матусині ніжки,
Де шумить тихо батьківський сад.
Але чуда звичайно не буде,
Відійшли вже батьки в небуття.
Моя пам"ять батьків не забуде,
Дням тим щасливим нема вороття.
Я ніколи вже вас не побачу,
В моїм серці холодна зима.
Я сумую за вами і плачу,
Бо на світі вас більше нема.
Ви для мене у вічній потребі
В горі,радощах,
в буднях, в святах.
Зірка мамина сяє на небі-
Життєвий освітлює шлях.
Следующая публикация
Комментарии 3
Какое жизненное стихотворение, прочитала, сердце щемит от боли, поллакала, действительное родители, особенно мамочка всегда поймет, подскажет и поддержит, как их не хватает! Светлая память всем родителям, ушедшим в мир иной.
