Предыдущая публикация
Клі́щинці — українське село в Чорнобаївському районі Черкаської області.
Центр сільської ради. Розташоване на лівому березі Кременчуцького водосховища за 45 км від районного центру — смт Чорнобай та за 90 км від обласного центру — міста Черкас.
На півдні село сусідить з селами Вереміївка та Жовнине, на північному заході з селом Тимченки.Поблизу села виявлено поселення черняхівської культури та городище часів Київської Русі.
Село відоме з XVII століття. За переказами, близько 1640 року в урочищі Бурти на берегах річки Сули вперше поселився козак Кліщ, від чого й походить назва Кліщинці.
На початок 1700 року в селі налічувалось 193 двори. Мешканці займались хліборобством, скотарством, виробляли селітру. На березі ріки Сулища працював селітровий завод.
В 1767—1770 роках у селі, яке входило до складу Лубенського полку, в рамках Коліївщини відбулося повстання козаків і селян, одним з ватажків якого був козак Максим Огієнко, предок українського митрополита Івана Огієнка. Після повстання родина Максима переїхала на Київщину і з часом оселилася у м.Брусилів.
На початку XIX століття в селі було 398 господарств, 2229 мешканців, 68 з них грамотних, 2273 десятин землі, кузня, лавка, шинок. Було дві школи: земська, де працювало два вчителі і навчалось 65 дітей і церковнопарафіяльна — 32 учні.
Радянський період
В роки голодомору в селі 829 мешканців померли голодною смертю.
У роки Другої світової війни на фронти з села пішли 509 чоловік, 336 з них загинули, 269 були вивезені на роботи до Німеччини. За період окупації 20 мешканців було розстріляно та повішено. За мужність і відвагу, виявлену в бойових діях з ворогом, 198 мешканців села нагороджені орденами і медалями СРСР. Мешканцю села капітану Орлу Івану Яковичу посмертно присвоєно звання Герой Радянського Союзу. У селі споруджено обеліск Слави загиблим односельчанам та пам'ятник воїнам, що визволили село.
У 1957 році в селі починає працювати комісія Полтавського гідросільелектро з переселення людей із зони затоплення водами Кременчуцького водосховища. Вже 1959 року село майже переселено "на гору". До складу нового села були приєднані села Матвіївка і Галицьке.
27 січня 1964 р., враховуючи клопотання жителів сіл Вереміївки, Жовниного, Кліщинців, Тимченків Глобинського району Полтавської області, їх територію включено до складу Золотоніського району (з січня 1965 р. до Чорнобаївського району) Черкаської області.
Станом на 1972 рік у селі працював колгосп ім.Суворова, який обробляв 3075 га землі, в тому числі 2976 га орної. Колгосп займався вирощуванням зернових культур і тваринництвом. В селі працювали восмирічна школа, клуб на 300 місць, бібліотека з фондом 10,7 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт.
Сучасність
Сьогодні в селі працює школа, де навчається приблизно 82 учнів, дитячий садок "Колосочок" на 90 дітей, відділення зв'язку, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, бібліотека, консервний завод, магазини. Усі вулиці села заасфальтовано.
Персоналії
Уроженцями села є:
Михайло Петрович Старицький — відомий український письменник і театральний діяч;
Іван Оникійович Вирган — український радянський поет;
Невкритий Денис Никифорович — художник, засновник Київської реставраційно-художньої школи;
Орел Іван Якович (* 8 лютого 1914 — † 27 червня 1944) — Герой Радянського Союзу[5].
Білецька Марія Кузьмівна — доктор ветеринарних наук, доцент Київського ветеринарного інституту;
Мовчан Микола Порфирович — доктор біологічних наук;
Рець Надія Григорівна — доктор педагогічних наук;
Горбенко Ганна Михайлівна — доктор економічних наук.
Следующая публикация
Комментарии 3