Мені  наснилось  волошкове  поле
І  жайворонка  спів  у  вишині.
Не  бачив  всього  цього  я  відколи
Пристанок  свій  знайшов  у  чужині.  

І  не  збивав  босоніж  срібні  роси,
Не  зустрічав  вечірньої  зорі;
І  запах  жита,  що  лягло  в  покоси,
Такий  далекий  в  пам'яті  моїй.  

А  тут  іду  я  волошковим  полем,
Немов  по  небі  синьому  пливу,
І  вже  здається  ген  за  видноколом
Я  дім  свій  бачу,  ніби  наяву.  

Під  хмарами  дзвіночком  пісня  грає,
В  волошках  ніжно  вітер  шелестить...
Мене  моя  кохана  зустрічає  -
Сльозинка  на  її  очах  бринить.  

Назустріч  любій  руки  простягаю  -
Настала  врешті  довгожданна  мить!
...Та  сон  минув  і  я  в  чужому  краю,
Лиш  тільки  серце  млосно  так  щемить.