Предыдущая публикация
Колись, ти скажеш : «Давай жити разом,
в квартирі просторій , чи дім біля річки,
А потім діти ,звісно з часом,
Щасливі очі й недоспані нічки».
Колись, ти скажеш: «Я хочу вічно,
тримати за руку тебе і мовчати,
Без зайвих слів, бережно й ніжно,
Просто любити тебе і кохати ».
Колись, настане день у білій сукні,
Вінець із білих квітів, найрідніші люди,
Цей день стане для нас незабутнім
Надінем обручки й недінемсь нікуди.
Колись, настане день,коли захочеш сина
і стане світ прекраснішим у двічі,
я стану найщасливіша із всіх щасливих,
поглянувши тобі у вічі.
Колись ,збереться за столом родина,
Вишневий сад і білі скатертини,
І ми старенькі, локони волосся сиві,
Не буде для смутку жодної причини.
Настане час,коли камін ,онуки і Різдво,
І десь на вулиці лунають звуки джазу,
Здається,що не так давно,
Ти говорив ,що хочеш жити разом…
Мар'яна Кравченюк
Следующая публикация
Нет комментариев