Предыдущая публикация
Чеберяки- мого дитинства світ
Розкинулось під горами, в долині.
А той рожевий із шипшини цвіт
Нагадує про це село і нині.
Чеберяки- природи справжній рай,
Ось шелюгом порослі береги,
Плескіт ріки, лісів густий розмай,
Весною щебет соловейка навкруги.
Мачвеєва гора і тихий ліс,
Наповнений всілякими грибами,
І пагорб, що ліщиною поріс,
Колись заселений лисицями й зайцями.
Між горами глибоке озерце,
Вода холодна, рибна, непрозора,
І верб незамкнене кільце
Охороняє тут усе довкола.
Яка краса: куди не подивись:
Ось верби, що схилились над водою,
Човни прив’язані, як і колись,
Й очерета навкруг стоять отам стіною.
Там веселка над Чорним озерцем
Перикинула з броду місток
Глянеш скрізь і милуєшся серцем,
Бо чарує цей з раю куток
А де Локня тече тихенько
Кладка з’єднує два береги
Ходять люди нею частенько,
Щоб не йти у обхід, навкруги
Скрізь проміння сонця розлито,
Земля дихає ніжним теплом,
В барвах квітів купається літо,
Жайвір небо торкає крилом.
Ось цвіте вже білява ромашка
Й колосяться у полі жита.
Ніжним співом турботлива пташка
З піднебесся всю землю віта.
Як то гарно і любо в цім краї,
Де клубочиться вранці туман.
Все буяє, неначе у раї,
Хмарок білих пливе караван…
К. Скляр
Горове озеро
Вище за течією на Сулі, зразу за селом, знаходиться Чорне озеро. Тут Сула найширша і найглибша. Вода там чорна не тільки восени, як на фото, а і влітку.
Чеберяцька кладка.
Сула під Мачвеєвою горою.
Следующая публикация
Нет комментариев