
Розрослись чортополохи
І кодло гадюче.
Як тепер його потроху
Знищити колюче?
Набивають банкомати,
По- царськи балюють,
І заморських " ароматів "
Смороду не чують.
" Зелень", золото, алмази,
Вілли, магазини.
Напиваються до "білки"-
Мов зовсім сказились.
Собі в мішок, нам - в торбину.
Їх би всіх за грати,
Бо не думають нічого
Людям віддавати.
Одним дахом всі прикриті,
Народ, як та муха.
Нагайкою перевертнів,
Та натерти вуха!
Отоді ми будем жити
В країні казковій,
Будем сало з хлібом їсти,
Будемо здорові!
Вся надія
Думки притихли в голові,
І грошей мало у кишені.
Душею й тілом ледь живі.
Чи грішні?... Чи заворожені?
Бродимо по білім світу,
Терпеливо ждем просвіту.
Доля з краю в край кидає,
І ніхто за нас не дбає.
Забуваєм рідних, близьких,
І не кланяємось низько.
Тягнем, тягнем, хто як може,
Вся надія - Бог поможе.
Нерви
Життя, немов собака скиглить,
Що притулилась до ноги.
І б'є негода в наше тім'я,
Горлянку душать вороги.
Ніхто не знає їх законів,
Народ на причіпки присів.
Мов на пожежу дзвонять дзвони,
І поговір в душі засів.
Безсилі нерви і порожні,
Щепилися в єдиний круг,
Буде біда, пани вельможні,
Якщо урветься той ланцюг!
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев