Предыдущая публикация
Княже (Снятинський район)
Село розташоване у Черемошській долині на нижній течії лівового берега річки Черемош. Ширина долини до 2,5 км. З другої сторони села розташовані Обочі — плоскогіря, що розділяє Черемошську і Надпрутянську долину і, поступово піднімаючись, переходить мимо Косова в гірське пасмо Карпат — Чорногорський кряж. Найвища вершина в селі — Вишка, висота 440 метрів над рівнем моря. На плоскогірї розташовані лани, раніше колгоспні, зараз розпайовані. На горішніх Обочах осталися сліди терас — колишніх виноградників довоєнної польської гуральні, на долішніх — невеликий лісовий масив. Село ділиться на Горішній, Долішній кут, Левади і Підгірку. До 1927 року до території села належали Серафинці по правому березі Черемошу, сполучення з яким здійснювалося двома човновими перевозами. Зараз Серафинці — самостійний населений пункт Вижницького району Чернівецької області.
Повз село проходить дорога обласного значення Чернівці—Косів (цісарська дорога, побудована у зв'язку з прибуттям до краю матері цісаря Австро-Угорської імперії Франца Йосипа І Марії у 1847 р.).Село зєднане польовими дорогами з Прутівкою, Видиновом і Рудниками.
Княже не було панським селом, а казенним.
Село пережило пошесть тифу у 1570 р., коли вимерло більшість селян, у 1531 село спалили вояки волоського воєводи Патрила, у 1531 році — війська семигородського князя Стефана Баторія, у 1589 — напали турки. Під час походів у Галичину і в Угорщину на село не раз нападали кримські татари.
У 1880 у селі була грекокатолицька парафія — 1661 душ парафії, однокласова українська школа, каса позичкова громадська — 1969 зл. У 1930-х у селі попри польський спротив, була чотирьохкласна школа, з 1946 — семирічка, зараз повна середня школа.
Церква у селі збудована у XIX столітті, у 1940-х роках закрита комуністами. Відремонтована і відкрита після проголошення незалежності України. Підпорядкована Українській православній церкві Київського патріархату. У селі є невелика грекокатолицька громада. Клуб збудований у 1930-х роках під товариство «Просвіта» силами мешканців села. Існує і зараз.
До Першої світової війни у селі була гуральня, після війни перебудована в плодоовочевий консервний завод. У 1990-х роках розграблений, обладнання вивезене на металобрухт, а цехи спалені. У селі був водяний млин на річці Перевід, яка була штучно прокопана як рукав Черемоша у XVIII-XIX століттях. Млин німці при відступі у 1944 році разом з двором і будинком польського поміщика Ярузельського підірвали. Млин відновлений у 1945 зусиллями Андрія Мамчака, Ілька Станчака, Івана Гусака та Дмитра Печеришника. Завідував млином Кароль Дзівідзінський. У 1969 після великої повені Перевід засипали а млин перевили з водяної тяги на електричну, лотоки і водяний привід знищили.
Мешканці села брали активну участь у захисті Західно-Української Народної Республіки, в селі було сформовано Резервний курінь, який брав участь у боях за Львів, багато селян записалися до кавалерії Української галицької армії і морської піхоти флоту УНР. У 1954 р. на Черемоші збудувало першу сільську гідроелектростанцію, однак через рік весняна повінь її вщент знищила. Наступна електростанція на дизельному моторі була збудована на початку 1960-х у Коморі колгоспу.
Село пережило великі повені у 1927, 1969 роках, остання була особливо руйнівною. У 1974 році збудували захисну дамбу від розливу у повінь Черемошу, яка захистила село у велику повінь 2008 року.
У 1920-х і до 1939 року у селі був створений і діяв селянський кооператив взаємодопомоги, який був розігнаний радянською владою як буржуазний. У довоєнні часи в селі існувала організація «Сельроб» іКПЗУ, лідерами якої були Лесьо Винничук і Дмитро Мошук.
У селі була боївка УПА, розгромлена 1950 року. Останній бій з військами НКВС відбувся у Трилісках, могила загиблих червонопогонників знаходиться з краю сільського цвинтаря. Могил загиблих останніх воїнів УПА немає, їх тіла окупанти спалили. Перший колгосп ім. Сталіна був створений у 1939 році, при чому до нього включили виключно середняків, які мали землю, коней і реманент. Взимку 1940 року за вказівкою райкому в селі вночі була спалена бібліотека як буржуазна, розігнані «Просвіта», гурти художньої самодіяльності і сільський «Кооператив» та організація «Тверезе життя».
Колгосп розпався під час німецької окупації, відновлений у 1949 році. Першим повоєнним головою колгоспу був Мошук Дмитро, лідер місцевої організації КПЗУ, після нього Грінчак, на якого за участь у депортаціях селян, був скоєний напад боївки УПА — був поранений у ногу. Останнім головою колгоспу був Ярослав Курилюк. У селі була створена велика колгоспна молочно-тваринна ферма. Колгосп, який об'єднував крім села Княже, села Драгасимів, Прутівка (колишній Карлів) і Видинів, мав назви ім. Сталіна, «Україна», імені Григорія Петровського. Головним селом колгоспу було Княже де і знаходилася колгоспна контора. Колгосп спершу розпався на колгоспи окремих сіл а потім перетворений в агрофірму «Черемош», яка в 1999 році взагалі розпалася.
В селі є памятник Тарасу Шевченку, памятник воїнам, полеглим у Другій світовій війні, могила Січових стрільців, відновлений памятний хрест про знесення панщини у 1848 році (сільськими к
#новости
Следующая публикация
Нет комментариев