Букварі і читанки, Парти в два ряди. Наша перша вчителька В серці назавжди. Споришева стежечка, Стежечка-мережечка, Що водила нас Ще у перший клас.
Сонце світлі зайчики Сипле у шибки. Кришать крейду пальчики – Пишуть палички. Добре нам читається – Вчителька всміхається. А як хтось не зна – Хмуриться вона.
Скільки розгадали ми З нею загадок! Скільки прочитали ми Віршів і казок! Стороною рідною Дниною погідною Йшли через покіс У багряний ліс.
Наша перша вчителька Інших науча. Букварі і читанки Їм вона вруча. Споришева стежечка, Стежечка-мережечка, Інших перший раз Повела у клас.
Під дощем чи у спеку, Та в відведений строк В школі кожной весни Є останній дзвінок. Перший крок він сміливий, Він — дорога у світ Результати важливі Шкільних прожитих літ
Він проводить у входу У безмежність доріг. У будь-яку погоду Проведе за поріг. Він стрімкий, він нестямен Він — трамплін у життя Він сигналить початок Наших мрій відкриття.
Скільки в нім хвилювання В далину кличе звон Гіркота розставання і надій Сподівань, мрій мільйон. Під дощем чи у спеку, Та в відведений строк В школі кожной весни Є останній дзвінок.
І діти, як ті птахи восени, Порозлітаються у вирії в житті. І хіба знає хтось, що їх чекає? Що буде після парти, що спітка?... Дзвінок останній пролунає скоро, Хвилин нудних уроків вже кінець, Але насправді кожен учень знає, Що їх чекатиме лише добра вінець. Бо мріють, бо чекають, не діждуться, Коли вже вийдуть із під крил батьків. Батьків і вчителів, що відгукнуться, Не раз в перетині оцих рядків, життів. Останній дзвоник, добре його чути, Але у скронях сум чомусь у всіх, Бо шкільні роки учням не забути, Бо не забув ніхто шкільних ще днів. Школа гукатиме і кликатиме діток, Котрі колись ішли у перших клас, А зараз вже дівчата й хлопці в квітах, Проводять школу й свій останній вальс. Вальс що звучить у коридорах рідних, А далі вже подібне і не те, Бо школа кожному давно вже стала рідна, Дзвінок останній, дякуй йому вже. Подякуй тому дзвонику востаннє, Що він гукав і кликав всіх до знань, Подякуй учень вчителям і рідним
...Ещё
Привітання з останнім дзвоником
Останній дзвоник скоро пролунає
І діти, як ті птахи восени, Порозлітаються у вирії в житті. І хіба знає хтось, що їх чекає? Що буде після парти, що спітка?... Дзвінок останній пролунає скоро, Хвилин нудних уроків вже кінець, Але насправді кожен учень знає, Що їх чекатиме лише добра вінець. Бо мріють, бо чекають, не діждуться, Коли вже вийдуть із під крил батьків. Батьків і вчителів, що відгукнуться, Не раз в перетині оцих рядків, життів. Останній дзвоник, добре його чути, Але у скронях сум чомусь у всіх, Бо шкільні роки учням не забути, Бо не забув ніхто шкільних ще днів. Школа гукатиме і кликатиме діток, Котрі колись ішли у перших клас, А зараз вже дівчата й хлопці в квітах, Проводять школу й свій останній вальс. Вальс що звучить у коридорах рідних, А далі вже подібне і не те, Бо школа кожному давно вже стала рідна, Дзвінок останній, дякуй йому вже. Подякуй тому дзвонику востаннє, Що він гукав і кликав всіх до знань, Подякуй учень вчителям і рідним Батькам, адже боролись за цей вальс
Було це неначе вчора Прийшли ми у перший клас І Вас вітали хором Любити вчились Вас Було нам всього по 6 років І звали нас всі "малюки" Робили ми перші кроки Навчаючись залюбки. До успіхів було далеко Нам заважали балачки І виявилось — ой нелегко Писати палички й гачки! Та віру в усіх Ви вселяли І заспокоювали мам Було — і нас розвеселяли І витирали слізки нам. І поступово ми звикали Тримати ручки й олівці Вже нас контрольні не лякали Від Вас ми чули "молодці". Було нам цікаво писати й читати Розвязувать вправи було до душі Раділи Ви, матуся й тато Коли ми виразно читали вірші. Ви до нашого рідного слова Прищепили повагу й любов Ви навчили нас рідної мови Щира дяка Вам знову й знов. За нас були спокійні мами Усі минулії літа
Ділили завжди Ви із нами Навчання, працю і свята. Ви нас навчили чесно жити Єднатися в нелегкий час Ми класом почали дружити З'явились справи спільні в нас. Ми полюбили фізкультуру Росли й міцніли з кож
...Ещё
Привітання для першої вчительки
Було це неначе вчора Прийшли ми у перший клас І Вас вітали хором Любити вчились Вас Було нам всього по 6 років І звали нас всі "малюки" Робили ми перші кроки Навчаючись залюбки. До успіхів було далеко Нам заважали балачки І виявилось — ой нелегко Писати палички й гачки! Та віру в усіх Ви вселяли І заспокоювали мам Було — і нас розвеселяли І витирали слізки нам. І поступово ми звикали Тримати ручки й олівці Вже нас контрольні не лякали Від Вас ми чули "молодці". Було нам цікаво писати й читати Розвязувать вправи було до душі Раділи Ви, матуся й тато Коли ми виразно читали вірші. Ви до нашого рідного слова Прищепили повагу й любов Ви навчили нас рідної мови Щира дяка Вам знову й знов. За нас були спокійні мами Усі минулії літа
Ділили завжди Ви із нами Навчання, працю і свята. Ви нас навчили чесно жити Єднатися в нелегкий час Ми класом почали дружити З'явились справи спільні в нас. Ми полюбили фізкультуру Росли й міцніли з кожним днем Збирали ми макулатуру Було в нас свято не одне
Подає в ранковій тиші школа Дзвоника останні позивні... І на серці терпко, як ніколи: Ти ще учень й одночасно - ні. Не було щасливішого в світі... І старий учитель - стріхи брів - В юнім колі, в білому зацвітті Молодо і сам собі зацвів. І ця Танька, Танечка, Тетяна, В котру був закоханий весь клас, Підійшла до тебе і неждано Запросила на прощальний вальс. Прощавай, шкільна скрипуча парто,- Шхуна у країну добрих знань! Шкодувати рано ще й не варто, Бо у серці тисяча бажань. Як не думав - не знайшлося слова. Може, й ні до чого тут слова? Рук торкалася коса шовкова - І хмеліла в танці голова... Ой, куди світанок дня покличе, Поведе куди він завтра нас? І щемить чекання на обличчі, І звучить шкільний прощальний вальс...
Мы используем cookie-файлы, чтобы улучшить сервисы для вас. Если ваш возраст менее 13 лет, настроить cookie-файлы должен ваш законный представитель. Больше информации
Комментарии 13
Вітання вчителям з нагоди Дня освітян
О, вчителі! Невже ви не втомились
У юні душі сіяти зерно?
Для цього ви на світі і з'явились,
Щоб в учнях буйно проросло воно.
О, вчителі! І слів не підібрати,
Епітетів, метафор, порівнянь,
Щоб вдячності рядочки проказати
За те, що щедро віддаєте нам.
О, вчителі! Прекрасного ви гідні,
Бо вибрали в житті свою мету;
І нині я за всіх скажу: - Спасибі, рідні,
За вашу місію подвижницьку й святу!
Для першої вчительки
Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Що водила нас
Ще у перший клас.
Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики –
Пишуть палички.
Добре нам читається –
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна –
Хмуриться вона.
Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Стороною рідною
Дниною погідною
Йшли через покіс
У багряний ліс.
Наша перша вчителька
Інших науча.
Букварі і читанки
Їм вона вруча.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Інших перший раз
Повела у клас.
Під дощем чи у спеку,
Та в відведений строк
В школі кожной весни
Є останній дзвінок.
Перший крок він сміливий,
Він — дорога у світ
Результати важливі
Шкільних прожитих літ
Він проводить у входу
У безмежність доріг.
У будь-яку погоду
Проведе за поріг.
Він стрімкий, він нестямен
Він — трамплін у життя
Він сигналить початок
Наших мрій відкриття.
Скільки в нім хвилювання
В далину кличе звон
Гіркота розставання і надій
Сподівань, мрій мільйон.
Під дощем чи у спеку,
Та в відведений строк
В школі кожной весни
Є останній дзвінок.
Привітання випускникам
Відзвеніли шкільними дзвінками,
Десять років всі уроками пройшли,
З того часу як прийшли ми малюками,
А тепер ми вже — випускники.
Школа нас вела дорогой знань.
Став міцним і дружним класний круг.
І завжди був поруч разом з нами
Шкільний наш учитель — кращий друг.
Як хочеться пройти по коридорах,
Почути шепіт, перемоги скрик.
Зібрати квіти у велику гору
І кинуть їх вчителю до ніг.
Привітання з останнім дзвоником
...ЕщёОстанній дзвоник скоро пролунає
І діти, як ті птахи восени,
Порозлітаються у вирії в житті.
І хіба знає хтось, що їх чекає?
Що буде після парти, що спітка?...
Дзвінок останній пролунає скоро,
Хвилин нудних уроків вже кінець,
Але насправді кожен учень знає,
Що їх чекатиме лише добра вінець.
Бо мріють, бо чекають, не діждуться,
Коли вже вийдуть із під крил батьків.
Батьків і вчителів, що відгукнуться,
Не раз в перетині оцих рядків, життів.
Останній дзвоник, добре його чути,
Але у скронях сум чомусь у всіх,
Бо шкільні роки учням не забути,
Бо не забув ніхто шкільних ще днів.
Школа гукатиме і кликатиме діток,
Котрі колись ішли у перших клас,
А зараз вже дівчата й хлопці в квітах,
Проводять школу й свій останній вальс.
Вальс що звучить у коридорах рідних,
А далі вже подібне і не те,
Бо школа кожному давно вже стала рідна,
Дзвінок останній, дякуй йому вже.
Подякуй тому дзвонику востаннє,
Що він гукав і кликав всіх до знань,
Подякуй учень вчителям і рідним
Привітання з останнім дзвоником
Останній дзвоник скоро пролунає
І діти, як ті птахи восени,
Порозлітаються у вирії в житті.
І хіба знає хтось, що їх чекає?
Що буде після парти, що спітка?...
Дзвінок останній пролунає скоро,
Хвилин нудних уроків вже кінець,
Але насправді кожен учень знає,
Що їх чекатиме лише добра вінець.
Бо мріють, бо чекають, не діждуться,
Коли вже вийдуть із під крил батьків.
Батьків і вчителів, що відгукнуться,
Не раз в перетині оцих рядків, життів.
Останній дзвоник, добре його чути,
Але у скронях сум чомусь у всіх,
Бо шкільні роки учням не забути,
Бо не забув ніхто шкільних ще днів.
Школа гукатиме і кликатиме діток,
Котрі колись ішли у перших клас,
А зараз вже дівчата й хлопці в квітах,
Проводять школу й свій останній вальс.
Вальс що звучить у коридорах рідних,
А далі вже подібне і не те,
Бо школа кожному давно вже стала рідна,
Дзвінок останній, дякуй йому вже.
Подякуй тому дзвонику востаннє,
Що він гукав і кликав всіх до знань,
Подякуй учень вчителям і рідним
Батькам, адже боролись за цей вальс
Привітання для першої вчительки
...ЕщёБуло це неначе вчора
Прийшли ми у перший клас
І Вас вітали хором
Любити вчились Вас
Було нам всього по 6 років
І звали нас всі "малюки"
Робили ми перші кроки
Навчаючись залюбки.
До успіхів було далеко
Нам заважали балачки
І виявилось — ой нелегко
Писати палички й гачки!
Та віру в усіх Ви вселяли
І заспокоювали мам
Було — і нас розвеселяли
І витирали слізки нам.
І поступово ми звикали
Тримати ручки й олівці
Вже нас контрольні не лякали
Від Вас ми чули "молодці".
Було нам цікаво писати й читати
Розвязувать вправи було до душі
Раділи Ви, матуся й тато
Коли ми виразно читали вірші.
Ви до нашого рідного слова
Прищепили повагу й любов
Ви навчили нас рідної мови
Щира дяка Вам знову й знов.
За нас були спокійні мами
Усі минулії літа
Ділили завжди Ви із нами
Навчання, працю і свята.
Ви нас навчили чесно жити
Єднатися в нелегкий час
Ми класом почали дружити
З'явились справи спільні в нас.
Ми полюбили фізкультуру
Росли й міцніли з кож
Привітання для першої вчительки
Було це неначе вчора
Прийшли ми у перший клас
І Вас вітали хором
Любити вчились Вас
Було нам всього по 6 років
І звали нас всі "малюки"
Робили ми перші кроки
Навчаючись залюбки.
До успіхів було далеко
Нам заважали балачки
І виявилось — ой нелегко
Писати палички й гачки!
Та віру в усіх Ви вселяли
І заспокоювали мам
Було — і нас розвеселяли
І витирали слізки нам.
І поступово ми звикали
Тримати ручки й олівці
Вже нас контрольні не лякали
Від Вас ми чули "молодці".
Було нам цікаво писати й читати
Розвязувать вправи було до душі
Раділи Ви, матуся й тато
Коли ми виразно читали вірші.
Ви до нашого рідного слова
Прищепили повагу й любов
Ви навчили нас рідної мови
Щира дяка Вам знову й знов.
За нас були спокійні мами
Усі минулії літа
Ділили завжди Ви із нами
Навчання, працю і свята.
Ви нас навчили чесно жити
Єднатися в нелегкий час
Ми класом почали дружити
З'явились справи спільні в нас.
Ми полюбили фізкультуру
Росли й міцніли з кожним днем
Збирали ми макулатуру
Було в нас свято не одне
бажаю гарно вчитись на хлопців не дивитись бо в хлопців карі очі мішають на уроці
Пустували не раз і не два
І уроки зривати уміли
У вас боліла від нас голова,
Але ви все одно нас любили
ЗАПОВІТ
випускнику України.
Не згуби в своїм серці "людину",
Світу "правди" неси полум'я,
Не цурайся,люби Україну,
Бережи своє чесне ім'я.
Розгорни соколинії крила,
Прапор "волі" здійми догори,
Хай несуть Твої дужі вітрила
Лиш могутні,попутні вітри.
Хай щасливою буде дорога,
Котру вибереш Ти серед всіх.
Пам'ятай і молися до Бога,
Душу хай не осквернює гріх.
Не забудь своїх друзів ніколи,
І затям, як святий "заповіт",
Що є мама,
є вчитель,
є школа,
Котрі вивели Тебе у світ.
Ще ніби вчора були першачками.
А сьогодні вже стали випускниками!
Де можна мага такого зустріти щоб міг плин часу зупинити?Неначе мить, промайнули шкільні наші роки.
І ми як птахи розлетимось у різні боки.
Тож на порозі дорослого життя бажаю всім сміливо йти у майбуття!
Щоб всі труднощі змогли ми подолати,хоча життя і змінить наші координати.
Допоможи нам Боже в цей вирішальний час,щоб промінчик нашої надії непогас!
Бо ми майбутнє нашої країни!
Ми подолаєм труднощі й поможем батьківщині,щоб жити вічно й квітнуть Україні!
О, вчителі, прислухайтесь -
...ЕщёСерпневості пада зоря…
Це вересень мудро дмухає
На сторінки «Букваря».
Уже догасає літо,
Приходить натхнення пора.
Надіями світлими вмита
До школи спішить дітвора!
Приходить пора для вмілості,
Вже скоро дзвінок залунає.
І я наберуся сміливості
Вклонитися вам безкрає.
Сказати я хочу просто,
Знайти б лиш крилатих слів,
Щоб заіскрилися золотом
Усмішки моїх вчителів.
Розумні мої, сивочолі.
А є ще такі молоді.
Та у вас однакові долі
На грішній оцій землі.
Ділити дитячу смішинку
І біль дитячий навпіл.
І душу – кожну росинку –
Навчати на розмах крил.
На ігреки, суфікси, глобуси
І на меридіани життя,
Щоб в серці маленькому колосом
Ростились весна й доброта.
Лише вчителям плакуча
Над зошитом спрагла синь.
Від перших й останніх учнів –
Доземний низький уклін.
За цвіт ваш душі невтомний,
За серце – зерня добра,
За ваші посріблені скроні
Побіля книжок і пера.
Вам платять якийсь там мізер.
В кипінні любові і бід,
Це ви видаєте візи
В дорослий, шалений світ!
О, вчителі, прислухайтесь -
Серпневості пада зоря…
Це вересень мудро дмухає
На сторінки «Букваря».
Уже догасає літо,
Приходить натхнення пора.
Надіями світлими вмита
До школи спішить дітвора!
Приходить пора для вмілості,
Вже скоро дзвінок залунає.
І я наберуся сміливості
Вклонитися вам безкрає.
Сказати я хочу просто,
Знайти б лиш крилатих слів,
Щоб заіскрилися золотом
Усмішки моїх вчителів.
Розумні мої, сивочолі.
А є ще такі молоді.
Та у вас однакові долі
На грішній оцій землі.
Ділити дитячу смішинку
І біль дитячий навпіл.
І душу – кожну росинку –
Навчати на розмах крил.
На ігреки, суфікси, глобуси
І на меридіани життя,
Щоб в серці маленькому колосом
Ростились весна й доброта.
Лише вчителям плакуча
Над зошитом спрагла синь.
Від перших й останніх учнів –
Доземний низький уклін.
За цвіт ваш душі невтомний,
За серце – зерня добра,
За ваші посріблені скроні
Побіля книжок і пера.
Вам платять якийсь там мізер.
В кипінні любові і бід,
Це ви видаєте візи
В дорослий, шалений світ!
Це ви…Цілувати б вам руки....
Вклонятись доземно вам –
Святим , що пізнали всі муки.
О ні , не богам – вчителям!
Приходить пора для зрілості
Й життя усе нам вертає.
Тож я наберуся сміливості
Вклонитися вам безкрає.
Ця тиша…Хвилини пурхають…
Серпневості впала зоря…
Вже вересень мудро дмухає
На сторінки «Букваря»!
Сьогодні ви зі світлою печаллю
Ступили всі через шкільний поріг...
Хай буде вам безмежний вальс прощальний
Провісником незвіданих доріг.
Якщо сили в дорозі покинуть,
Рідний дім, рідну школу згадайте...
Хай сюди всі думки ваші линуть -
І до нас ви частіш завітайте!
Нехай у домі вашім завжди буде світло,
Хай люди усміхаються привітно,
Нехай земля квітчає шлях до школи!
Здоров'я вам, надії та любові!
А ще вам - довгих літ і море квітів,
Хай кличуть вас осяяні дороги.
Сміливо йдіть, наші дорослі діти,
В шляхи життєві від шкільних порогів!
Як свято дитинства, кінчається казка,
Як стрічка кіно, обриваються сни,
І, не сподіваючись вже на підказку,
Проблеми вирішувать сам мусиш ти.
Подає в ранковій тиші школа
Дзвоника останні позивні...
І на серці терпко, як ніколи:
Ти ще учень й одночасно - ні.
Не було щасливішого в світі...
І старий учитель - стріхи брів -
В юнім колі, в білому зацвітті
Молодо і сам собі зацвів.
І ця Танька, Танечка, Тетяна,
В котру був закоханий весь клас,
Підійшла до тебе і неждано
Запросила на прощальний вальс.
Прощавай, шкільна скрипуча парто,-
Шхуна у країну добрих знань!
Шкодувати рано ще й не варто,
Бо у серці тисяча бажань.
Як не думав - не знайшлося слова.
Може, й ні до чого тут слова?
Рук торкалася коса шовкова -
І хмеліла в танці голова...
Ой, куди світанок дня покличе,
Поведе куди він завтра нас?
І щемить чекання на обличчі,
І звучить шкільний прощальний вальс...