Предыдущая публикация
СІМ ЧУДЕС ВЕЛИКИХ ЦЕПЦЕВИЧ
Для мене моє село - це у першу чергу рідна домівка, дитинство, спогади... Я не просто живу тут, я і є частиною моїх Великих Цепцевич.
На перший погляд здається, що це село таке ж, як і всі інші. Народ живе, як і в інших місцинах: доглядає худобу, порається у полі, клопочеться у квітниках перед хатинами, пасе корів, їздить до лісу. Словом, трудяться усі так, як треба. І всі звикли до життя з такими повсякденними селянськими турботами.
Та не такі й звичайні ті Великі Цепцевичі. Не один пасажир маршруток
через моє село дивується: «Це ще Цепцевичі?», «Ще далеко тягнуться ці
Великі Цепцевичі?», «Ще довго їхати Цепцевичами?». Можливо, не всі знають, але довжина головної вулиці села - близько десяти кілометрів. Через те маємо і свої «мікрорайончики»: Теклівка,Смолки, Центр, Болото, Вишниці, Оболонь, Хочу підмітити, що кожна частинка має свою «ауру», свої закони і свою історію.
Може, мені тільки здається, але, міські жителі бачать наше життя тільки так:
У селі було важко і страшно.
У селі так ревіла корова,
Не давала тій бабі покою.
Верещала свиня так завзято,
Перекинулись всі думки в хаті
Коли кури взялись до городу,
Лупцювались індики у дворі,
У сусідів кричали всі діти
Верещали й кричали так дико
Поки ніч не настала у полі,
Лиш тоді я натиснув «qame over»
Хочу сказати, що подібне життя у таких «хазяїв і хазяєчок», які і себе до ладу привести не можуть, не те, що господарство. А в селі, щоб, визнали, всі працюють не тільки на своє благо, а щоб і на заздрісно іншим було. Щоб і самому похвалитися, і щоб його інші похвалили.
Для когось життя у селі - це тільки віртуальна гра, а для нас - це буденність. Це життя, від якого нам нікуди дітись. Хочеш жити у селі - спочатку заміни у своєму словниковому запасі «жити» на «виживати». Все не так просто, як декому здається. Кожен вкладає всю свою душу та всі сили для того, щоб щось мати. Тому кожен день для справжніх трудяг проходить непомітно. Жителі села стараються, як можуть. А скільки робочих місць було створено нашими приватними підприємцями! Вони ж не тільки собі життя полегшують, а й для людей стараються
«Покоління за поколіннями люди певно, працюють на ненависних роботах тільки для того, щоб мати можливість купити те, що їм не потрібно», - Чак Поланік (Бійцівський клуб).
Вечірнє життя села має свою особливу атмосферу. Коли вся робота виконана, вечеря зварена, діти вимиті, «мафія» виходить на так звані точки під назвою «лавочка в сусідки». Збираються люди поговорити не тільки, чим годувати худобину, щоб та не здо хла, а й ретельно перемити кісточки тим, хто: не так подивився, пішов не тою дорогою, не з тим привітався або й взагалі одягнув щось таке, що не сподобалось бабі Оксані чи не до смаку бабі Марусі.
Що ж до молоді, то все простіше. Зранку до вечора у кожного свої турботи: хто на роботі, хто на навчанні, а хтось допомагає батькам довести все до толку по господарству.
Вихідних чекає не тільки молодь, а й всі жителі «від малого до старого».
Живуть, так скажем, від вихідних до вихідних. Зазвичай, всі «дні відпочинку» проходять з якоюсь особливою історією, саме ця подія і буде обговорюватись упродовж тижня на форумах «лавочки».
Це так коротко про буденні дні Цеп цевич. А що ж і ще є особливого у цих Великих Цепцевичах?
Далі я хочу розповісти вам про цікаві, на мою думку, місця у цьому селі.
Простіше кажучи, про «Сім чудес Великих Цепцевич».
На першому місці у моєму списку чудес СВЯТО-ПОКРОВСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР
Мені здається, це місце і настільки увінчане спокоєм, силою та миром, що байдуже І пройти повз просто нереально. Наявність православного | храму в селі підтверджують давні історичні факти. Люди ходили до храму, молилися, шукали прихистку для душі. Аж поки однієї літньої і ночі 1991 року невідомий І не підпалив храм. Від обителі лишилась гора попелу та кілька речей, які вдалося врятувати. Село без храму - те, що й хазяїн без хати. Лиха звістка швидко прокотилася селом, народ обурився.
Як же так? Спільними зусиллями та коштами з часом жителі Великих Цепцевич побудували новий монастир. З кожним роком наша обитель все більше і більше удосконалюється. Палітра кольорів навколо просто заворожує.
Друге місце посідає «АРТЕЗІАНСЬКЕ ДЖЕРЕЛО»
ДЖЕРЕЛО, яке знаходиться біля лісництва Великих Цепцевич, не є природного походження. Таких джерел із артезіанськими водами було у селі два. Одне знаходилось перед лісництвом, інше красується між «хамським садом» і лісництвом. Глибина свердловини досягає
400 метрів, тому навіть взимку вода не замерзає і б'є живим струменем через горловину.
На третій сходинці «БАНДЕРІВСЬКІ МОГИЛИ»
Бандери - люди, які виступали проти комунізму та його правил. Засновником бандерівського руху вважають Степана Бандеру. Звичайно, він боровся з тоталітарним режимом СРСР не самостійно, але людей, які підтримали його ідею,досі називають «бандерівцями».
Західну Україну вважають серцем бандер, тому моє село також славиться цими героями. На жаль, архіви не зберегли їхні імена, але згадку про них і їхні вчинки несе група дерев на горі біля лісу. Там місця їхніх поховань, їх так і назвали - «Бандерівські могили».
На території цього невеликого кладовища росте багато рослин. Між березами і соснами вже полягло кілька дерев'яних хрестів, але пам'ять про цих людей не згасне ніколи. Адже пам'ять про тих, хто виступав за вільну Україну, невмируща.
«ВИСОКИЙ ПРИКРЕНЬ» у мене на 4 місці
Про цю місцину нашого села знає далеко навіть не кожний другий, але її варто відвідати кожному. Розміщена вона на березі річки Горинь. Річка тече уздовж всієї території села, але саме тут воно по- особливому чарівне.
«Високий прикрень» - це місце, з якого видно ближні села: Бережницю, Ремчиці, Тріскині. Звідси видно луг, який весні вкритий білим килимом ромашок, і золотаві куполи храмів. Це місце, де ти дихаєш природою і забуваєш про все.
«ЛУЩИКОВЕ» та «БАЗАРНЯ»
«Лущикове» та «Базерня» - озера природногопоходження. Я думаю, що не кожне село може похизуватися такими водоймами. Розташовані озера на початку села. Представники п'ятого місця у моєму списку чудес не такі ветакими водоймами. Розташовані озера на початку села. Представники
п'ятого місця у моєму списку чудес не такі величезні, але дуже популярні
(особливо влітку) серед жителів Теклівки. Бажаєте відпочити з вудочками у тиші? Гайда до нас на озера!
«УКРАЇНСЬКА ХАТА»
Українська хата - невеличкий старовинний будиночок, який дихає історією і займає 6 місце.
Саме ця споруда в точності, до найменших деталей зображує минуле
повсякденне життя поліщуків. На мою думку, кожен учитель історії повинен виділити хоча б один урок для того, аби відчути цей смак і образ тодішнього життя. Невеликий за розмірами, з крихітними віконцями та своєрідною красою, захований серед віття дерев. Чесно кажучи, мені не просто сподобалась ця місцина, а полонила мене.Проводити час у таких залишках історії – це по-особливому прекрасно. Не пожалійте часу, завітайте і ви.
7-місце –«ХАМСЬКИЙ САД»
Хамський сад – це все, що залишилось від поселення хана, який проживав на території Великих Цепцевич. Звали його Леонідом Потоцьким. Та народ прозвав його хамом через поведінку із жителями села. Час минув, а спогади лишились.
Наталія Волощук
листопада 2016 року.
Следующая публикация
Комментарии 2