Предыдущая публикация
Є на світі мальовничий куточок України, оспіваний в піснях, оповитий легендами- це моя Батьківщина, Полісся.
Моя земля- зелена окраса країни, і я живу в центрі цієї краси- на Рівненщині. Село Великі Цепцевичі одне з найгарніших сіл на Володимиреччині, воно загубилося серед зеленого лісу та пахучого лугу. Величаво тягнуться до небо купола Свято-Покровського монастиря, розважливо тече у глибину віків синьоока Горинь, чепуряться біленькі оселі, купаючись у зелених садках. Головна вулиця нашого села тягнеться понад вісім кілометрів, я можу довго розповідати про те, скільки цікавих місць на моїй маленькій батьківщині, які тут доброзичливі люди і красива природа, але достатньо подивитись на жителів і їхні будинки. У нас немає визначних споруд чи надзвичайно відомих людей, проте кожен з моїх простих односельчан робить свій внесок, і я можу пишатись ними. І влітку і взимку тут є на що подивитись, просто пройшовши вулицями, завітавши до лісу чи саду, напившись холодної, чистої води з джерела. Туристу буде на що подивитись, і на прикладі однієї простої жительки села я можу показати всю красу своєї батьківщини.
Моє село змінюється з кожним днем. Воно живе, молодіє, розквітає новобудовами дзвенить дитячим щебетом на кожній вулиці. І я захоплююсь своєю землею, тим, що історію цього села творили мої прадіди і батьки. Проходячи вулицями можна дізнатись багато про його мешканців, про нашу культуру, побачити дивовижну красу, навіть не завертаючи у двір, а глянувши на будинок.
Я щодня по кілька разів задивляюся на ошатний будинок на вулиці Лесі Українки. Тут живе Ганна Володимирівна Нестерчук. Щоразу проходячи я не можу відірвати очей від різнобарв’я у її квітнику. З ранньої весни, коли ще сніг не зійшов, тут спалахують барви дивної веселки. Яких квітів тут тільки немає! Вишукані тюльпани і нарциси, примхливі крокуси і ніжний первоцвіт. А там, дивись, і літо зацвіло пишними жоржинами, сонячними ромашками, спалахнуло яскравим полум’ям троянд. А яка осінь панує тут! Чорнобривці посміхаються ще здаля і калина у намисті пишається вродою. А скільки сортів хризантем! Просто не хочеться думати про зиму, адже ці квіти цвітуть і в морози. Ганна Володимирівна закохана в квіти. Звідки не йде- несе їх із собою: з поля, лугу та лісу. І вони квітують, милуючи всіх перехожих. Кожну квіточку вона плекає і доглядає як маленьку дитину. І я захоплююся цією жінкою, яка у своїх літах тримає ще й чимале господарство. Звідки вона бере силу? Ловлю себе на думці: матінка-земля щедра;хто її прикрашає і доглядає, тому вона і віддячує сторицею.
Якби мені довелось зробити екскурсію туристу, я б просто прогулялась з ним вулицями мого села, прості жителі й природа зробили його найкрасивішим місцем, і я вважаю воно гідне стати куточком зеленого туризму.
Окрім природи можна завітати до нашого шкільного музею, і показати історію мого народу. Тут все овіяно вітрами історії і знаходяться речі, яким багато-багато років, а може й століття. Їх дбайливо збирали вчителі та учні нашої школи. Можна побачити історію села, яка оживає в одязі та в світлинах.
Скільки цікавих людей і місць є на Поліссі... Варто заглянути і до сусіднього села- Нетреби, де посеред лісу вмостились три великих стави. Там можна побачити і диких качок, і вепрів, і наловити риби, та і врешті-решт просто намилуватись природою й відпочити. По тих дорогах ходили колись такі люди як Іван Катрук- поет, що так любив свою рідну землю і закарбував її красу у своїх рядках, а також нині доктор медичних наук, Анатолій Лук’янович Косаковський, який живе й працює у Києві.
Я гостинно запрошую всіх на погостини до нашого села! Я розкажу і покажу ще безліч цікавого, поведу вас по місцях шляхетських маєтків Полісся, один з яких був у нашому селі. Проведу до вікових дубів і річки. І я впевнена, турист, який побуває тут, неодмінно захоче повернутись сюди ще раз!
#можливо #ВоноТакІЄ
Автор Слободянюк Марина Сергіївна
Следующая публикация
Нет комментариев