Предыдущая публикация
Великі Цепцевичі - село, центр сільської ради, лежить на лівому березі Горині, за 27 км від районного центру і за 12 км від залазничної станції Антонівка.
Через село проходить шосейна дорога. Дворів - 970, населення 3150 чоловік. Сільській Раді підпорядковане село Нетреба.
У письмових джерелах село вперше згадується за 1577 рік. Село зростало поступово. Згідно з податковими реєстрами у 1629 році тут налічувалось 94 доми з населенням близько 600 чоловік.
Польські пани часто перепродували село, що призводило до більшого й національного гніту. Особливої гостроти ця боротьба набула під час визвольної війни українського народу 1648 - 1654 рр. Доведені до відчаю нещадною експлуатацією панів, жителі Великих Цепцевичів не раз повстали. Такий виступ стався, зокрема, у березні 1648 року. В цій боротьбі брали участь і жінки села. В серпні 1649 року повстанці напали на Цепцевицький хутір й розгромили панський маєток.
Коли закінчилася визвольна війна Великі Цепцевичі залишились у складі шляхетської Польщі. Шляхта посилювала гноблення трудящих. Село майже не зростало. У 1775 році тут налічувалось 100 будинків.
Після 1795 року Великі Цепцевичі увійшли до складу Волинського воєводства, а з 1797 - Луцького повіту Волинської губернії Росії. Але селян продовжували гнобити польські поміщики.
Незліченних страждань населенню Великих Цепцевич завдала перша світова війна. Більшість працездатних чоловіків віком до 50 років були мобілізовані. Селянські господарства потрапили в скрутне становище - відчувалась гостра нестача робочої сили. З травня 1915 року, коли Західну Волинь загарбали австро - німецькі війська, почалися нескінченні реквізиції. Окупанти грабували селян, відбираючи у них останню худобу, продукти сільського господарства, теплий одяг тощо.
Не сталося суттєвих змін у житті селян і після повалення самодержавства. В січні 1918 року в селі було встановлено владу Рад. Та були для села роки інтервенції і громадянської війни. Багато жителів пішли до партизанських загонів, брало активну участь у Дубровицькому збройному повстанні проти гетьманщини та німців.
Та поставити людей на коліна фашистам не вдалося. Населення ігнорувало розпорядження гітлерівських властей, виводило з ладу лінії телефонного зв'язку, допомагало радянським партизанам та воїнам ОУН - УПА. Ві хати до хати розповсюджувались нелегально прийняті по радіо зведення Радінформбюро, вісті з фронтів, про партизанську боротьбу. Багато жителів села пішло до радянських партизанських загонів та загонів ОУН - УПА.
14 січня 1944 року Великі Цепцевичі визволили воїни 143 - ї стрілецької дивізії під командуванням полковника М.М. Заїкіна. Місцеві жителі зі сльозами радості на очах зустрічали довгожданих визволителів.
У перші дні після визволення села багато людей поповнили лави Червоної армії, пішли на фронт. В партизанських загонах, в загонах ОУН - УПА билися проти ворога більше двох сотень чоловік. За бойові заслуги 42 жителі села нагороджено орденами й медалями. Не повернулося із поля бою більше 200 чоловік, що громили гітлерівців під, синьо - жовтим прапором та червоним.Їх імена навіки залишаться в нашій пам'яті.
У 1947 році відновив свою роботу колгосп ім. Т.Г. Шевченка.
Чималих успіхів досягли трудівники села за першу післявоєнну п'ятирічку і в розвитку освіти та культури. 1948 року тут вже працювала середня школа. Розгорнули роботу сільський клуб, бібліотека.
Следующая публикация
Нет комментариев