Предыдущая публикация
ОДА СЕЛУ.
В селі і небо, й вітер і зима
Так близько, поруч. Літо всередині.
В селі живе Праматінка Сама.
Без смутку, без тривоги, без гордині.
Тут закопали пупа всі царі.
З землі владики, гетьмани й вельможі.
Тут хліб і сіль лежить на вівтарі.
Тут люди грішні і звірята Божі.
І духи пращурів. Вуздечки і серпи.
Доба залізна - борони, підкови.
Тут по під гору борозни, снопи.
І знахарі в лісах, і Богослови.
Тут цілий світ. Колиска і хрести.
Собори і церквиці з рушниками.
Тут навіть камінь пробує цвісти.
Тут кожна квітка пломенить свічками.
І у селі Його Величність Бог
У кожному кущі, в траві, в колоссі.
Ведуть з ним душі чисті діалог
І навіть пташки мовлять безголосі.
І тут ти чистий. Тут ти не один.
З тобою верби і твоя калина.
Тут ти в природи найрідніший син.
І тут ти батько, мати. Ти - людина!
Г.Потопляк.
(Юрій Журка. Українське село)
Следующая публикация
Нет комментариев