Предыдущая публикация
Наша односельчанка, випускниця Кулішівської школи 1965 року Овсійчук (Бортник) Ніна Володимирівна видала збірку поезії "Душі моєї квіти" у 2014 році.
Пропоную один із віршів:
Сповідь захисника Майдану
Нас- горстка, ми уже вмираєм.
Нам ніколи і нікуди втікать.
На кожнім кроці смерть чекає.
Чи страшно? Страшно! Але будемо стоять!
З"явись загін... То вороги? Чи друзі?
Не знали ми у ту критичну мить.
Лиш знали певно у страшній недузі,
Що краще вмерти, ніж ганебно жить.
Підбіг загін, і враз став на коліна,
Щоби прощення за затримку попросить:
Зі Львова їхали, лічили ми хвилини.
Ми з вами браття! Будем вічно жить!
Нас стало більше і боротись треба,
На беркутів підемо дружньо знов.
Загін з Тернополя до нас прислало небо.
Нас - вже за триста, і в очах любов.
Любов до України! Й ще ненависть люта
До тих, хто волю в нас покрав
Можливо ми загинем, та боротись будем.
Ми переможем! Кожен з нас це знав.
Героям слава! Україні слава!
Лунає клич над окривавленим майданом.
Хоч беркут зліва, і стріляють справа,
Вогонь кругом і кровоточать рани.
Так! Україні слава! Слава всім героям!
Презирство і ганьба тим, хто стріляв у нас.
Ми встояли, і ще раз крикнем хором.
Хай до небес летить мільйонний глас.
Следующая публикация
Комментарии 2