МІЙ ВИБІР

Мабуть, не знаєш жінко мила,
Що ти ввійшла у мій остов,
В моє серденько біль вселила,
Журбу з’єднала і любов.
Хоча й років пройшло багато,
(На скронях всілась сивина),
Усе ж, повір, скажу відверто –
В душі лишилась давнина.
Це відстань довга в сорок років,
Яку пройшли ми врізнобіч,
Хоча й були за кілька кроків,
Щоб стрітись люба віч на віч.
Усе ж зустрів в осіннім вирі,
В дощах з вітрами, у шугу,
Серед жінок, красунь без міри
Тебе все ж вибрав я одну.
Чого так вдіяв – того варта:
Квітуча ружа на світи,
З любов’ю чаша, впала карта
Мені для дружби на роки.